.... паролі паролі паролі...

забуваю. особливо на цей щоденник. так бездарно кожен раз змінюю. і кожен раз забуваю. втомилася....
в мене атипова бронхопневмонія. і скільки я ще буду хворіти біс його знає. в результаті. виснаженний організм, виснаженна душа...
ні друзів, ні коханні, ні музи... ні здорових звичок та бажань... так мішура якась...
темпереатурна маячня...
сумно... сумно від того, що болить сердце та легені...
сумно від затяжної хвороби... оніміння душі... світ через вікно.
хочеться жити. а не існувати.
хочеться викинути все і всіх. нагрубити. нахамити. викинути до біса.
чомусь на жалію себе. тебе злюся... та дорікаю. ті прогавила 21 рік...
20 років даремно. сподіваюся хоч перший рік мені можна вибачити. але... я просто не звикла що мені вже 21....
ні ні ні... 20 і не днем більше...
от видужаю і буду жити...
якщо не обламаюся...