... свята минули...

на моєму ліжку залишилося друга ковдра... мені все ще хочется говорити тобі, доброго ранку.... надобраніч, солодких снів... я покридаюся щоб провести рукою по застеленій ковдрі, хочется її зім"яти, щоб було враження що ти є... але тебе нема. ти поїхала. вже зо два дні як.
я досі як побита собака.
ти мені дуже близька, та рідна. особливо з цього нового року.
в мене навіть думок не було, що все буде саме так...
є плани... плане весною поїхати в Пітер разом... та чи вийде?
в мене були думки поїхати в Прагу... хоча по перше, криза.. а по друге, дві країни, через кого їхати, як брати тур... питання не з легких. а ще в Наталі нема, закордонного паспорту. на жаль. сподіваюся зробить.
Скоро сессія. скоро канікули. скоро сроки подання книги. і я знову пролітаю з цим роком. в мене дві строчки. 20 назв глав. дві героїні. все продумано і складно але нема сил писати.
мого життя забагатонавіть на дві героїні.
...
все обговорюємо зустріч з МС. я чесно зізналася йому, що хотіла б побачити його зі сторони. не підходячи. бути поряд але щоб він сам не знав. просто я не впевненна в тому що витримаю зустріч, не розрівуся. не вилаюся, не піду. я не знаю чи взагалі потрібна ця зустріч. просто цікавість. цікавість зводить в могилу. він питає чого я власне хочу. і я чесно відповідаю що не знаю. так зустріч перенесена на весну. ми не бачилися з червня. і напевно до червня і не побачимося. і чи треба взагалі? просто цікаво.
хоча.... зустрітися щоб знову розійтися з осадом на багтто місяців...
як у нього справи я знаю і так, ми спілкуємося в асі.
може скористатися скайпом та не парити міски?
...
знову і знову болить горло. і підіймається температура. тільки б не звалитися зовсім. тільки б не звалитися.

сесія.

не було часу. написати ні слова. але зараз мені настільки важко що це необхідно написати. а вся справа в хлопцеві. як він мене дістав. Сашко. ми починали з невеликої допомоги. ну поцілувалися в бредовому стані о 4ртій ранку. при чому я казала. що ніяких почуттів. ніяких відносин. а зараз його стає багато. він приперається до мене наче допомогати. сидить и дивиться на мене. а вся справа в тому що він не подобаеться мені фізично. симпатичний але малий. я сама поряд з ним нагадую собі велику бабеху. а я 154 та 45 кг. не величка. я звикла що чоловік поряд більший за мене. і обпертися і нагрузити і заспокоїтися. а тут, коли він мене обіймає своїми маленькими ручками в мене відчуття що він зломиться. от от і зломить чи надірветься. як людина він хороший, хоча і бісить мене своїм гумором.
але що з ним робити. наче я вже всім своїм я показую що треба збавити обертів. що нічого не буде. і бачити часто не хочу. і чіпати мене не треба. але він не розуміє. вихід знову розірвати стосунки в принципі.
от не розумію я чому, з деякими людьми не можна зупинитися на чкомусь єтапі. чому обов"язково розірвання. чому не можна просто з дистанцією?
...
тиждень спала по три години. по півтори години за раз.
втомилася. зараз нема сил знову напружуватися. а це погано.
треба багато чого встигнути.
у вівторок приїде Наталя, ми з нею і будемо святкувати НГ вдвох.
але захворів тато і чи підуть вони у гості зараз.
(((
а ще списуюся з МС, він допомогав мені по сессії. і зараз обговорює зі мною життя.. про те про се... знову стає другом чи що.
іноді міркую про те що не треба було тоді з ним зустрічатися. він хороший друг мені. але не хлопець. а так хотіла неможливого.