... а плани не змінні...

не має значення з ким я зараз розмовляю по телефону по ночах, і кому обіцяю вічне кохання з виправленням...
я більше ніж раніше хочу поїхати... місяців на 4ри...
я більше ніж раніше впевненна в тому що продовжувати навчання в таком стані не має сенсу.
сьогодні я посварилася через це з мамою. Вона починала кричати що я не ходжу в універ, а вона платить скажені гроші. на щоя спокійно заявила, що добре... чудова думка, не ходити не платити)) хоча матері вона не спободобалася і я почула багато на свою адресу. батько ще не в курсі...
але меня здаеться він мене зрозуміє. повинен зрозуміти. в таких випадках його поміркованість і делікатність мені подобається...
отже думки поїхати далеко далеко, після чого обовязково все зміниться. тому що повернутися тоюж сподіваюся не вийде.
сумно лише те що не факт. гарантій нема ніяких....
чомусь останім часом спливає бажання поїхати в США... по програмі ворк енд тревел. 4 місяці, цівілізована країна. і більш менш зрозуміло що куди і як. і власне там, можливо зможу заробити на Індію...))) тому що починати з Індії, трохи боязно... особливо Індії на 4 місяці...
поки що думаю. оскільки все рівно треба здати сесію. треба написати заяву на академ.
Хто в курсі які підстави можуть бути?
... на цьому фоні мені просто не вистачає близьких людей...
а дівчина лізбійка присилає меня свої відео мастурбування, в неї великі очі. хоча кольору не пам"ятаю.))
...
Лу, сьогодні була розумницею.) а ще вона лоскотно поцілувала мені руку...
в неї останім часом, нав"язлива ідея щось мені подарувати або дати.) фрукти.іграшки.сік...
цікаво, це спроба мене зелишити на довше... чи закони світу про обмін енергіями, і вона відчває потребу в повертанні мені чогось...

... як би знаття навіщо вороття...

вчора подзвонила М. ми довго розмовляли, на тему, що будемо разом... був час коли в цьому сумнівалася я, був час коли я не дзвонила і не брала слухавку. а тепер так робив він... ми довго говорили про багато речей, еле суть проста, я просила залишити все як є.. і бути зі мною. ми погодилися... напевно обое розуміючи, що нічого не зміниться... я тільки затягую агонію...
потім А. написав смс, вибачення за те що не подзвонив вчасно...не відповіла. до дідька.
а згодом подзвонив... лишенько, як же вас відрізняти)) МС. хай буде так...
ми довго говорили, згадували про минуле. я нарешті сказала, що не люблю его... і що він мені не потрібен... тиша повисла в повітрі. і було тяжко дихати...
коли він згадав, що майже два місяці по ночам згадує мене.... починав нагадувати ті моменти які йому здаються смішними, але я їх не пам"ятаю... в мене було занадто багато чоловіків, щоб пам"ятати якісь дрібнички....
щож... йомо вдалося заставити ворушитися щось всередині. разом з теплом по тілу...
і хоча я лягла о 2 ночі... чомусь почуваю себе краще ніж вчора...
мені необхідно тепло ....
не питайте мене навіщо вся ця телефонна маячня... я поки що сама не знаю. маю гадку, що все це нікуди не веде. але ж так легше... легше жити мені, і саме в цей період. тому я вирішила... нехай... нехай зараз буде так... а потім подивимся...)))
мене заворушуют чоловіки які памятають про мене все... а МС занадто добре мене знає...)
ну от і все, побігла до Луїзи...
довго думала йти чи не йти...
чи то я до дівчини охолола, чи то мені доста дітей?...