...життя...

все пройшло якось дуже швидко...
я дружина, ... весілля, ханімун, та інші прекрасні моменті позаду...
хочеться насолодитися першими моментами...
моє перше повернення до нього додому... мої перші і завершальні кроки в університеті...
мій останній рік в магістратурі...
... а сил немає... чомусь коли я була на шрі ланці, постійна думка в голові насолоджуйся.. гуляй... будь тут... повністю...
а... зараз... зараз я навіть не сумую.
втратила змогу писати...
якась маячня...

вісм привіт)

я трохи пропала, бо я трохи заміж виходжу...
а справ зараз побільшало))
але сподіваюся що надалі я буду писати тут регулярно)
хоча й повідаляю більшу частину записів)
нове життя... ласково прошу)

думки

життя почалося...
тільки я чомусь була не в курсі...

Весна...

чомусь хочеться багато радости тепла, та яскравих подій...
мені зовсім трошки не вистачає чогось всередині...
можливо смісливості визнати, що все взагалом тлінне і життя набагато простіше ніж я його собі малюю...
а отже повертаюся до цього щоденнику...
в ньому більше оптимізму ніж в багатьох моїх попередніх...
а ще він відносно новий...
але це все дарма...
просто тут можна зручно читати всі щоденники з інших ресурсів...
ось так от)
а ще будьмо знайомі в обличчя так би мовити)

...захотілося тобі подзвонити...

... але я мовчу. не дзвоню і не пишу. і не буду цього робити. тому що це безглуздо.. витягувати на поверхню масу почутів тільки тому що закортилося хоч щось відчувати. сваритися. бавитися. розмовляти.
коли я написала про тебе, я довго думала як тебе назвати. згадала що вже писала про вас обох. а одже ти МС він М. тільки тут і тільки зараз...
він М. мені вчора дзвонив. хоча не робив цього вже давно. він наче скучив та йому потрібно поставити крапки над і... цікаво, що коли подзвонила я... мені доволося майже благати залишити відносини, а зараз це наче б то важливо для нього... ось таке от несправедливе на невчасне людське життя...
мені однаково. я не хочу стосунків з ним, хочу м"яко піти... сказала, що подзвоню коли буду в більшому адекваті. чомусь мені здається що ще раз набере він... можливо я буду брехати. можливо буду пояснювати. це вже не має значення. сердце болить лише від пневмонії....
ось такі справи.
Розмовляю Олесею... майже кожного дня... люблю її за те, що вона розуміє бо вона така сама. не треба виправдовуватися чому не дзвонила чи чому не передзвонила, хоча з початку розмов ми намагалися. зараз все зрозуміле без слів... в нас є кодове слово коли комусь не зручно розмовляти... в нас є щось важливе і щось спільне... рівно рік тому майже в той самий день в неї як і в мене почалася пневмонія... інші симптоми, вік життя, місто... але так багато спільного... навіть хвороба...
я мрію про видужання, але розумію що на все свій час... і те що мені зара так погано. має значення... чомусь мені здається, що ключове... весь час ходжу з думками про книгу. скоро... майже скоро в мене буде скелет... а потім почну писати... сподіваюся я виявлюся не занадто слабкою... допишу та відправлю...)
з.і. більше не перевіряю на помилки... по перше не люблю перечитувати написане. по друге, все одно ніхто не читає. а та каліка що прочитає, сподіваюся мені пробачить.

.... паролі паролі паролі...

забуваю. особливо на цей щоденник. так бездарно кожен раз змінюю. і кожен раз забуваю. втомилася....
в мене атипова бронхопневмонія. і скільки я ще буду хворіти біс його знає. в результаті. виснаженний організм, виснаженна душа...
ні друзів, ні коханні, ні музи... ні здорових звичок та бажань... так мішура якась...
темпереатурна маячня...
сумно... сумно від того, що болить сердце та легені...
сумно від затяжної хвороби... оніміння душі... світ через вікно.
хочеться жити. а не існувати.
хочеться викинути все і всіх. нагрубити. нахамити. викинути до біса.
чомусь на жалію себе. тебе злюся... та дорікаю. ті прогавила 21 рік...
20 років даремно. сподіваюся хоч перший рік мені можна вибачити. але... я просто не звикла що мені вже 21....
ні ні ні... 20 і не днем більше...
от видужаю і буду жити...
якщо не обламаюся...

Життя занадто коротке, щоб з кимось розійтись...

напевно ніколи не можна викреслити і забути чоловіка, якщо з ним тебе пов"язує дитина, дарма, що не народжена