... свята минули...

на моєму ліжку залишилося друга ковдра... мені все ще хочется говорити тобі, доброго ранку.... надобраніч, солодких снів... я покридаюся щоб провести рукою по застеленій ковдрі, хочется її зім"яти, щоб було враження що ти є... але тебе нема. ти поїхала. вже зо два дні як.
я досі як побита собака.
ти мені дуже близька, та рідна. особливо з цього нового року.
в мене навіть думок не було, що все буде саме так...
є плани... плане весною поїхати в Пітер разом... та чи вийде?
в мене були думки поїхати в Прагу... хоча по перше, криза.. а по друге, дві країни, через кого їхати, як брати тур... питання не з легких. а ще в Наталі нема, закордонного паспорту. на жаль. сподіваюся зробить.
Скоро сессія. скоро канікули. скоро сроки подання книги. і я знову пролітаю з цим роком. в мене дві строчки. 20 назв глав. дві героїні. все продумано і складно але нема сил писати.
мого життя забагатонавіть на дві героїні.
...
все обговорюємо зустріч з МС. я чесно зізналася йому, що хотіла б побачити його зі сторони. не підходячи. бути поряд але щоб він сам не знав. просто я не впевненна в тому що витримаю зустріч, не розрівуся. не вилаюся, не піду. я не знаю чи взагалі потрібна ця зустріч. просто цікавість. цікавість зводить в могилу. він питає чого я власне хочу. і я чесно відповідаю що не знаю. так зустріч перенесена на весну. ми не бачилися з червня. і напевно до червня і не побачимося. і чи треба взагалі? просто цікаво.
хоча.... зустрітися щоб знову розійтися з осадом на багтто місяців...
як у нього справи я знаю і так, ми спілкуємося в асі.
може скористатися скайпом та не парити міски?
...
знову і знову болить горло. і підіймається температура. тільки б не звалитися зовсім. тільки б не звалитися.

... вечір...

Це було неймовірно тупо написати тобі листа, а зараз заходити перевіряти почту через кожні пів години…

Я навіть не знаю чи прочитав ти його…

Написала я МС… написала, що хворію і багато міркую… написала чи ще можливо нам бути разом, і бути щасливими…

Просто цікава його думка…

Мені так хотілося щоб він написав щось на зразок. «я б неймовірно хотів бути з тобою, ми могли б навіть бути щасливими, але ні… це вже не можливо. Реальність інша. Ми втратили свій шанс».

Так… це напевно безглуздо, прагнути аби він хотів, але так само як і я просто розумів що ми втратили свій шанс… я напевно вже не змогла б бути з ним, але хотілося б щоб він хотів бути зі мною…

… це так дивно розуміти. Ось я, якась там дівчина не хочу біти з ним, але мені важлово щоб він там хотів бути зі мною… маячня…

Дивлюся «Мосвка сльозам не вірить»… зараз реклама…

Обіцяну собі книгу я сьогодні так і не почала писати… напевно легені не дають багато сил… можливо я ще занадто слабка… а також можливо що в такому стані мені не варто починати щось писати…

Хоча… я сумую за ним за МС… сьогодні якось м»ятно мандариново сумую…

Чомусь згадала як кожні вихідні ми купляли сиркові маси, на сніданки…

Корисно і зручно говорив він… а мені це нагадувало моє дитинство… адже мої ранки, починалися саме з сиру під джемом… багато років….

..я хочу також чоловіка як Гога… з вільму. Простого, та щоб він хотів бути зі мною… просто хотів бути власне зі мною… але мені до цього далеко. Мені з собою то не дуже приємно…