небо...

Спільна осінь...

...життя...

все пройшло якось дуже швидко...
я дружина, ... весілля, ханімун, та інші прекрасні моменті позаду...
хочеться насолодитися першими моментами...
моє перше повернення до нього додому... мої перші і завершальні кроки в університеті...
мій останній рік в магістратурі...
... а сил немає... чомусь коли я була на шрі ланці, постійна думка в голові насолоджуйся.. гуляй... будь тут... повністю...
а... зараз... зараз я навіть не сумую.
втратила змогу писати...
якась маячня...

вісм привіт)

я трохи пропала, бо я трохи заміж виходжу...
а справ зараз побільшало))
але сподіваюся що надалі я буду писати тут регулярно)
хоча й повідаляю більшу частину записів)
нове життя... ласково прошу)

думки

життя почалося...
тільки я чомусь була не в курсі...

мрії

вчора ввечері, коли я м"яка та хвороблива як пузико їжачка, з великою кількістю голок при неправильному догляді, мама чомусь почала оголошувати свої мрії..
в неї зараз одна велика мрія, купити гарненьку квартирку, зробити там ремонт, і випхати мене з усіма пожитками в самостійне життя)
...
чудово, що наші мрії з мамою однакові)
залишилось дочекатись закінчення університету... та судового рішення, згідно з яким. ми отримаемо гроші за які буде в мене квартирка)
я прям вже бачу якого кольору будуть мої стіни)