сесія.

не було часу. написати ні слова. але зараз мені настільки важко що це необхідно написати. а вся справа в хлопцеві. як він мене дістав. Сашко. ми починали з невеликої допомоги. ну поцілувалися в бредовому стані о 4ртій ранку. при чому я казала. що ніяких почуттів. ніяких відносин. а зараз його стає багато. він приперається до мене наче допомогати. сидить и дивиться на мене. а вся справа в тому що він не подобаеться мені фізично. симпатичний але малий. я сама поряд з ним нагадую собі велику бабеху. а я 154 та 45 кг. не величка. я звикла що чоловік поряд більший за мене. і обпертися і нагрузити і заспокоїтися. а тут, коли він мене обіймає своїми маленькими ручками в мене відчуття що він зломиться. от от і зломить чи надірветься. як людина він хороший, хоча і бісить мене своїм гумором.
але що з ним робити. наче я вже всім своїм я показую що треба збавити обертів. що нічого не буде. і бачити часто не хочу. і чіпати мене не треба. але він не розуміє. вихід знову розірвати стосунки в принципі.
от не розумію я чому, з деякими людьми не можна зупинитися на чкомусь єтапі. чому обов"язково розірвання. чому не можна просто з дистанцією?
...
тиждень спала по три години. по півтори години за раз.
втомилася. зараз нема сил знову напружуватися. а це погано.
треба багато чого встигнути.
у вівторок приїде Наталя, ми з нею і будемо святкувати НГ вдвох.
але захворів тато і чи підуть вони у гості зараз.
(((
а ще списуюся з МС, він допомогав мені по сессії. і зараз обговорює зі мною життя.. про те про се... знову стає другом чи що.
іноді міркую про те що не треба було тоді з ним зустрічатися. він хороший друг мені. але не хлопець. а так хотіла неможливого.