... вечір...

Це було неймовірно тупо написати тобі листа, а зараз заходити перевіряти почту через кожні пів години…

Я навіть не знаю чи прочитав ти його…

Написала я МС… написала, що хворію і багато міркую… написала чи ще можливо нам бути разом, і бути щасливими…

Просто цікава його думка…

Мені так хотілося щоб він написав щось на зразок. «я б неймовірно хотів бути з тобою, ми могли б навіть бути щасливими, але ні… це вже не можливо. Реальність інша. Ми втратили свій шанс».

Так… це напевно безглуздо, прагнути аби він хотів, але так само як і я просто розумів що ми втратили свій шанс… я напевно вже не змогла б бути з ним, але хотілося б щоб він хотів бути зі мною…

… це так дивно розуміти. Ось я, якась там дівчина не хочу біти з ним, але мені важлово щоб він там хотів бути зі мною… маячня…

Дивлюся «Мосвка сльозам не вірить»… зараз реклама…

Обіцяну собі книгу я сьогодні так і не почала писати… напевно легені не дають багато сил… можливо я ще занадто слабка… а також можливо що в такому стані мені не варто починати щось писати…

Хоча… я сумую за ним за МС… сьогодні якось м»ятно мандариново сумую…

Чомусь згадала як кожні вихідні ми купляли сиркові маси, на сніданки…

Корисно і зручно говорив він… а мені це нагадувало моє дитинство… адже мої ранки, починалися саме з сиру під джемом… багато років….

..я хочу також чоловіка як Гога… з вільму. Простого, та щоб він хотів бути зі мною… просто хотів бути власне зі мною… але мені до цього далеко. Мені з собою то не дуже приємно…