вчора подзвонила М. ми довго розмовляли, на тему, що будемо разом... був час коли в цьому сумнівалася я, був час коли я не дзвонила і не брала слухавку. а тепер так робив він... ми довго говорили про багато речей, еле суть проста, я просила залишити все як є.. і бути зі мною. ми погодилися... напевно обое розуміючи, що нічого не зміниться... я тільки затягую агонію...
потім А. написав смс, вибачення за те що не подзвонив вчасно...не відповіла. до дідька.
а згодом подзвонив... лишенько, як же вас відрізняти)) МС. хай буде так...
ми довго говорили, згадували про минуле. я нарешті сказала, що не люблю его... і що він мені не потрібен... тиша повисла в повітрі. і було тяжко дихати...
коли він згадав, що майже два місяці по ночам згадує мене.... починав нагадувати ті моменти які йому здаються смішними, але я їх не пам"ятаю... в мене було занадто багато чоловіків, щоб пам"ятати якісь дрібнички....
щож... йомо вдалося заставити ворушитися щось всередині. разом з теплом по тілу...
і хоча я лягла о 2 ночі... чомусь почуваю себе краще ніж вчора...
мені необхідно тепло ....
не питайте мене навіщо вся ця телефонна маячня... я поки що сама не знаю. маю гадку, що все це нікуди не веде. але ж так легше... легше жити мені, і саме в цей період. тому я вирішила... нехай... нехай зараз буде так... а потім подивимся...)))
мене заворушуют чоловіки які памятають про мене все... а МС занадто добре мене знає...)
ну от і все, побігла до Луїзи...
довго думала йти чи не йти...
чи то я до дівчини охолола, чи то мені доста дітей?...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Чудово-чудово...
ВідповістиВидалитиЩо ж, як і просила ти у записі - питати не буду.
Не питаю.
Але моя думка залишилася незмінною.
Справді - все залишилося як було...
Згадується Азімов, та його оповідання "Самі боги..." - не питай чому.
коли просила? питай)) свої думки ти можешь вільно виражати...
ВідповістиВидалитина тебе в мене ніколи не буде приводу ображатися, адже занадто добре я до тебе ставлюся, та й ціную...
а здоровий глузд мені не завадить))