понеділок, 5 січня 2009 р.

... свята минули...

на моєму ліжку залишилося друга ковдра... мені все ще хочется говорити тобі, доброго ранку.... надобраніч, солодких снів... я покридаюся щоб провести рукою по застеленій ковдрі, хочется її зім"яти, щоб було враження що ти є... але тебе нема. ти поїхала. вже зо два дні як.
я досі як побита собака.
ти мені дуже близька, та рідна. особливо з цього нового року.
в мене навіть думок не було, що все буде саме так...
є плани... плане весною поїхати в Пітер разом... та чи вийде?
в мене були думки поїхати в Прагу... хоча по перше, криза.. а по друге, дві країни, через кого їхати, як брати тур... питання не з легких. а ще в Наталі нема, закордонного паспорту. на жаль. сподіваюся зробить.
Скоро сессія. скоро канікули. скоро сроки подання книги. і я знову пролітаю з цим роком. в мене дві строчки. 20 назв глав. дві героїні. все продумано і складно але нема сил писати.
мого життя забагатонавіть на дві героїні.
...
все обговорюємо зустріч з МС. я чесно зізналася йому, що хотіла б побачити його зі сторони. не підходячи. бути поряд але щоб він сам не знав. просто я не впевненна в тому що витримаю зустріч, не розрівуся. не вилаюся, не піду. я не знаю чи взагалі потрібна ця зустріч. просто цікавість. цікавість зводить в могилу. він питає чого я власне хочу. і я чесно відповідаю що не знаю. так зустріч перенесена на весну. ми не бачилися з червня. і напевно до червня і не побачимося. і чи треба взагалі? просто цікаво.
хоча.... зустрітися щоб знову розійтися з осадом на багтто місяців...
як у нього справи я знаю і так, ми спілкуємося в асі.
може скористатися скайпом та не парити міски?
...
знову і знову болить горло. і підіймається температура. тільки б не звалитися зовсім. тільки б не звалитися.

1 коментар: