небо...

Спільна осінь...

...життя...

все пройшло якось дуже швидко...
я дружина, ... весілля, ханімун, та інші прекрасні моменті позаду...
хочеться насолодитися першими моментами...
моє перше повернення до нього додому... мої перші і завершальні кроки в університеті...
мій останній рік в магістратурі...
... а сил немає... чомусь коли я була на шрі ланці, постійна думка в голові насолоджуйся.. гуляй... будь тут... повністю...
а... зараз... зараз я навіть не сумую.
втратила змогу писати...
якась маячня...

вісм привіт)

я трохи пропала, бо я трохи заміж виходжу...
а справ зараз побільшало))
але сподіваюся що надалі я буду писати тут регулярно)
хоча й повідаляю більшу частину записів)
нове життя... ласково прошу)

думки

життя почалося...
тільки я чомусь була не в курсі...

мрії

вчора ввечері, коли я м"яка та хвороблива як пузико їжачка, з великою кількістю голок при неправильному догляді, мама чомусь почала оголошувати свої мрії..
в неї зараз одна велика мрія, купити гарненьку квартирку, зробити там ремонт, і випхати мене з усіма пожитками в самостійне життя)
...
чудово, що наші мрії з мамою однакові)
залишилось дочекатись закінчення університету... та судового рішення, згідно з яким. ми отримаемо гроші за які буде в мене квартирка)
я прям вже бачу якого кольору будуть мої стіни)

лячно...)

майбутнє выдаеться трохи невизначенним
і це ще м"яко сказано...
невизначенним....
незрозумілим
непевним
я так зціпилась, що напевно перестала щось робити...
окрім, як тягти кота за хвіст, та намагатися зупинити час...
а він все..
тік так, тік так...
... прости мені котику)
... час...

вкрадене минуле.

чомусь мій дім більше не мій дім.
зловила себе на думці що втратила свій дім, в довгих пошуках свого шляху...
дороги я так і не знайшла, а стежку додому навіки втратила.
останні кілометри було відчуття радості, та солодкої втоми від дороги.
як дитина мріяла впасти в обійми, рідної оселі...
вийшла, прошлася...
чуже холодне... не моє.
дорога таж.. а дому вже немає.
як Аліса досліджувала входи та виходи.
прибирала, малювала, готувала...
а дому не відчула.
втомилася...
знаете... чомусь дім М. мені набагото ріднішим став за довгі роки.
як безглуздо я була щаслива в його стінах. тепер я себе тихо ненавижу.
його дім який чомусь став мені рідним..
а зараз виходить в мене нема дому...
я ношуся з якимось відчуттям дому всередині себе...
можливо це і вірно....
знову і знову згадую фразу.
тобі не хочеться щось ділити, коли ти вже припиняешь робити щось нове)
...
подивила Каліфорнікейшн)) чудовий фільм)
.. сиджу тут медитуя на рукоділля...
з"явилася ідея багатьох речей...
але щось мені нагадує, що на це немає часу....
а може ризикнути?
вже завтра завітаю до крамниці тканин)

буденне...)

замовила прикрас на 200грн)
буде в мене дві пари сережок, браслет, а також бусики які власне замовляю для Наталі в якості подарунку.
ось... хоча як варіант подарую їй щось інше з набору...
вирішила замовити все те що подобаеться мені, а коли побачу наживо, вже буду вирішувати... що саме буде пасувати їй.
брат замовив дві пачки петра першого.
а отже враження що можна покувати чемодани.)
хоча ще досить багато часу перед...
не забути придбати подарунок коханому, бо потім не буде часу.
чи це зробити вже в Москві?..
побачимо що буде...
хочеться писати про щось не важливе...
тому що весна, тому що дрібниці важливіші зараз... за все інше...
таке от недалеке літне міркування...
... а ще з вами поділюся своїм захопленням, французький режисер Клод Лелуш...
просто надзвичайно яскраві гарні та неординарні фільми...
хочу передивитися їх усі,
а от Чоловіки та жінки спосіб застосування.
рекомендую) чудовий фільм)

ура))

придбала білети до Москви...)
а отже буде багато новіх вражень, вдоста часу для спілкування, та знаву я вирушаю в дорогу)
якісь нестримні приємні лінощі перед поїздкою...
я так давно нікуди не їздила...
що нова якась прекрасна чудова новина...
я їду до тебе)
ти чекаешь...
світ чудовий)

Весна...

чомусь хочеться багато радости тепла, та яскравих подій...
мені зовсім трошки не вистачає чогось всередині...
можливо смісливості визнати, що все взагалом тлінне і життя набагато простіше ніж я його собі малюю...
а отже повертаюся до цього щоденнику...
в ньому більше оптимізму ніж в багатьох моїх попередніх...
а ще він відносно новий...
але це все дарма...
просто тут можна зручно читати всі щоденники з інших ресурсів...
ось так от)
а ще будьмо знайомі в обличчя так би мовити)

привіт....)

давно не писала)
просто писала не тут. та чи має це значеня.
час зупинився.
скоріше за все не зупинився... та зупинилася я.
мені так соромно за це.
але...
маленьке вмирання...
нічого особистого.
занадто абстракні почуття для тексту.

... свята минули...

на моєму ліжку залишилося друга ковдра... мені все ще хочется говорити тобі, доброго ранку.... надобраніч, солодких снів... я покридаюся щоб провести рукою по застеленій ковдрі, хочется її зім"яти, щоб було враження що ти є... але тебе нема. ти поїхала. вже зо два дні як.
я досі як побита собака.
ти мені дуже близька, та рідна. особливо з цього нового року.
в мене навіть думок не було, що все буде саме так...
є плани... плане весною поїхати в Пітер разом... та чи вийде?
в мене були думки поїхати в Прагу... хоча по перше, криза.. а по друге, дві країни, через кого їхати, як брати тур... питання не з легких. а ще в Наталі нема, закордонного паспорту. на жаль. сподіваюся зробить.
Скоро сессія. скоро канікули. скоро сроки подання книги. і я знову пролітаю з цим роком. в мене дві строчки. 20 назв глав. дві героїні. все продумано і складно але нема сил писати.
мого життя забагатонавіть на дві героїні.
...
все обговорюємо зустріч з МС. я чесно зізналася йому, що хотіла б побачити його зі сторони. не підходячи. бути поряд але щоб він сам не знав. просто я не впевненна в тому що витримаю зустріч, не розрівуся. не вилаюся, не піду. я не знаю чи взагалі потрібна ця зустріч. просто цікавість. цікавість зводить в могилу. він питає чого я власне хочу. і я чесно відповідаю що не знаю. так зустріч перенесена на весну. ми не бачилися з червня. і напевно до червня і не побачимося. і чи треба взагалі? просто цікаво.
хоча.... зустрітися щоб знову розійтися з осадом на багтто місяців...
як у нього справи я знаю і так, ми спілкуємося в асі.
може скористатися скайпом та не парити міски?
...
знову і знову болить горло. і підіймається температура. тільки б не звалитися зовсім. тільки б не звалитися.